top of page
Дмитро Камінський

Дмитро Камінський

26 квітня 2022 року

Десантник Дмитро Камінський, позивний Хижак, загинув 26 квітня 2022 року біля села Курулька на Харківщині. Воїн отримав смертельні поранення під час двогодинного бою з окупантами, коли його група проривалася на підмогу побратимам. У березні захиснику виповнилося 26 років.

Дмитро народився в селі Мале Вербче Рівненської області. З дитинства жив із родиною в селі Корост. Навчався у місцевому ліцеї. Потім закінчив Сарненське вище професійне училище №22, здобув фах спеціаліста гіпсокартонних конструкцій. В юності зацікавився зброєю та військовими операціями. У вільний час любив збирати гриби, ходити на риболовлю. Був комунікабельним, мав багато друзів. Певний час працював будівельником у Польщі.

У 2019 році Дмитро підписав контракт із ЗСУ і став бійцем 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Під час підготовки здійснив 28 стрибків з парашутом. З 2021-го почав виконувати бойові завдання на території ООС на Донбасі.

Повномасштабне вторгнення боєць зустрів разом із побратимами. З першого дня великої війни гідно та мужньо виконував військовий обов’язок. Роту, в якій служив Дмитро, окупанти називали «Демони». «Вони з'являються невідомо звідки та зникають невідомо куди, залишаючи після себе десятки вбитих», – казали вороги в перехоплених розмовах. Хижак обіймав посаду командира групи швидкого реагування. Напередодні загибелі його підрозділ відвели вперше з початку повномасштабної війни. А Дмитро добровільно залишився на позиції. Загинув зі зброєю в руках, як справжній воїн.

«Хоч за документами я вітчим Дмитру, був для нього саме татом. Доля мені подарувала такого сина на початку 2005 року. Кажуть, всіх дітей любиш однаково, але з Дімкою у нас були надзвичайно теплі, дружні стосунки. Не було й дня, щоб ми не розмовляли. Де б він не був: на навчанні, на роботі, на відпочинку. Безмежно люблю, сумую, не можу змиритися із втратою», – розповів Віталій Дубинець.

Старшого солдата Камінського посмертно нагородили орденами «За мужність» ІІІ та ІІ ступенів. Першу нагороду він мав отримати прижиттєво за участь у штурмі околиць Горлівки наприкінці лютого 2022-го, але указ був підписаний у травні 2022-го.

Поховали Дмитра в селі Корост на Рівненщині. Напередодні загибелі він прислав батьку фотографії, які просив розмістити на пам’ятнику в разі його загибелі.

На честь Героя перейменовано вулицю, на якій він виріс, та встановлено меморіальну дошку на фасаді Коростського ліцею, в якому він навчався.

У Дмитра залишилися батьки, четверо братів і сестра. Найменший брат, 9-річний Денис, каже, що буде десантником, як Дімка.

Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Курулька, Харківська область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page