Молодший сержант Дмитро Грабко загинув 9 травня 2023 року біля селища Спірне на Донеччині. Коли група захисників поверталася з бойового завдання, у їхній автомобіль влучила ворожа ракета. Через місяць бійцю мало виповнитися 26 років.

Дмитро народився і жив у селі Рідківці Чернівецької області. Закінчив там школу. У 2016 році здобув професію верстатника широкого профілю у Чернівецькому професійному машинобудівному ліцеї. У Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Фізична культура». Під час навчання в університеті проходив строкову службу в лавах Національної Гвардії України. Займався футболом, тренував дітей, був воротарем футбольного клубу «Рідківці». Завжди був активним, любив навчатися новому.

Під час повномасштабного вторгнення хлопець добровільно став на захист Батьківщини. Приєднався до лав Національній гвардії Україні. Служив у 14-й бригаді оперативного призначення імені Івана Богуна.

«Людина-світле сонечко, яка завжди підтримувала й допомогала іншим. У нього були золоті руки та мегамозок, він швидко вирішував проблеми та генерував нові ідеї. Молодий, перспективний, мав багато планів і мрій. Коли розпочалась війна, Дмитро волонтерив, допомагав сім’ям, які приїздили в нашу область. А потім вирішив записатися добровольцем. Не хотів залишатися в тилу, рвався на передову попри всі прохання рідних. Будучи молодшим сержантом, він старався покращувати свої навички та знання. Пройшов навчання бойового медика взводу, здобув посаду навідника-оператора БТР-80. Але на цьому не зупинився, продовжуючи навчання на зовнішнього пілота-оператора безпілотних літальних апаратів. Він любив Україну, любив людей, які тут живуть, тому вважав своїм обов’язком будь-якою ціною перемогти у цій війні. Заради цього віддав своє життя. Діма – найкращий син, люблячий брат, турботливий дядько, вірний друг, сміливий Воїн… Наш Герой, який віддав своє життя заради рідних, заради перемоги, заради свободи», – розповіла рідна сестра загиблого Марія.

Посмертно Дмитро нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та почесною відзнакою «За заслуги перед Буковиною».

Поховали Героя у рідному селі.

У Дмитра залишилися батьки та сестра.