23-річний десантник Денис Бондар, позивний Горобець, поліг 2 лютого 2023 року під час бою за місто Соледар, що на Донеччині. Під час ворожого мінометного обстрілу отримав смертельні поранення.

Денис народився у місті Коростень Житомирської області. Навчався у Київському національному транспортному університеті. Захоплювався спортом, займався карате, часто здобував нагороди на змаганнях.

Коли почалася повномасштабна війна, Денис вирішив, що стати на захист своєї країни – це його обов’язок, адже з дитинства мав загострене почуття справедливості. Згодом він поповнив лави Десантно-штурмових військ ЗСУ. Став навідником у 46-ій окремій аеромобільній бригаді. Пишався своєю службою та мужньо виконував бойові завдання.

«Денис був дуже дружелюбним, чуйним, завжди йшов першим на допомогу і ніколи не кидав у біді своїх друзів і рідних. Денис – борець за справедливість, саме тому і не зміг триматись осторонь війни. У свої 23 роки він віддав життя заради нашої свободи. Хотів, щоб його діти бігали тими ж стежинками, що і він у дитинстві. Та не судилось…» – розповіла сестра загиблого Олена Храпійчук.

Мама загиблого Оксана Бондар важко переживає втрату і часто пише послання синові на своїй сторінці у фейсбуці.

«11 місяців як не можу тобі зателефонувати. Так хочеться почути: «Мам, я живий, у мене все добре». 11 місяців я чекаю, що так і буде. Але... тільки в моїх думках чую твій голос, дивлюсь у вікно, мені здається, що відкриються двері і ти, мій рідненький, забіжиш і попросиш їсти. Сльози стікають по моєму обличчю, і біль у серці. Мій красень, моя надія, мій рідненький. Так тебе не вистачає. Вся родина, друзі сумують за тобою, наш Ангеле. Вічна пам'ять! Царство Небесне!» – написала вона 2 січня 2024 року.

«Я пам'ятаю, коли повідомили, що ти не виходиш на зв'язок, як батьки хвилюються. Пам'ятаю, як стояли в пункті і як ППО збивали ракети зовсім поруч, а ми збирали допомогу та говорили про тебе, аби ти подзвонив батькам і сказав, що все добре, аби забрав надіслані нами посилки… Та, на жаль, дива не сталося... Звістка про твою загибель пролунала 5 лютого, ми саме були у відрядженні, їхали в автобусі в Ригу… Пам'ятаю, як ми плакали… Несприйняття інформації, як же так?! Такий красень, мудрий, відважний наш воїн, як так сталося, чому Господь не вберіг... Багато питань, розпач, сльози... Посилки замість тебе забрали твої побратими, це був болючий момент, бо так хотілося, щоб серед них був і ти, живий та здоровий…» – написала волонтерка Тетяна Антончук.

Посмертно молодого захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Дениса в селі Домолоч на Житомирщині.

На честь воїна в місті Коростень перейменували провулок, де він народився і виріс.

Вдома на Дениса чекали батьки, люблячі рідні та друзі.