Старший лейтенант Денис Луков розбився на гелікоптері 8 серпня 2022 року. Йому було 22 роки.

Денис родом з Вінниці. Був тихою і спокійною дитиною. Не мріяв про військову кар’єру, поки батько не організував йому політ на гелікоптері. Відтоді хлопець загорівся бажанням стати пілотом. Так закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба і нарешті здійснив мрію. Під час навчання познайомився у Харкові з майбутньою дружиною Каріною. Любив дітей, мріяв про затишний дім і родину.

Після випуску його відправили на службу до одного з підрозділів Повітряних сил Збройних сил України. Молодий офіцер був льотчиком-штурманом вертолітної ланки.

У перший день повномасштабної війни Денис ледве не загинув, коли окупанти почали обстрілювати аеродроми. Коли їх екіпаж злітав, водночас на зліт пішов винищувач, але його уразило уламками ворожої ракети. Літак вибухнув. Вертоліт кидало в різні боки, вони змогли відлетіти на кількасот метрів. Приземлились, познімали мішки з кріплень і взяли курс на інший аеродром. Денис казав, що тоді був його другий день народження. А далі у Дениса були бої на Донеччині. Загалом їх екіпаж успішно виконав до 30 бойових вильотів.

У липні 2022 року Дениса нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. А у серпні він загинув. Посмертно старшого лейтенанта Лукова нагородили медаллю «За військову службу Україні».

«Денис, не дивлячись на свої 22, був мужній, відповідальний і завжди говорив: «А хто, якщо не я». Я пишаюсь своїм чоловіком. Ми разом були 4 роки, з ним я була найщасливішою людиною, мріяли про своїх дітей, але на жаль…» – зазначила дружина захисника Каріна.

«Ми пишалися тобою, дорогий, улюблений онук Денис, коли ти народився, ріс, навчався та вже працював. І коли літав весь час супроводжувала відповідь «щасливого приземлення тобі, Денисе», а тепер зі сльозами читаємо про твою загибель», – написала бабуся Вікторія.

Офіцера поховали на Алеї Слави у Вінниці.

У Дениса залишилися батьки і дружина.