Солдат Борис Грубрін, позивний Калмик, загинув 10 липня 2022 року у бою з окупантами поблизу села Дементіївка на Харківщині. Воїну було 55 років.

Борис родом з Києва. Закінчив Київський державний інститут фізичної культури. Разом із дружиною упродовж 11 років мав свій бізнес із надання послуг таксі. Потім займалися страхуванням. Чоловік був регіональним менеджером страхового брокера. У вільний час займався садівництвом, любив рибалити. Був активним учасником Революції Гідності.

З початку повномасштабної війни Борис волонтерив – вивозив людей з Бучі, Гостомеля, Ірпеня. А згодом приєднався до столичної 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (в/ч А4081). Влітку їх підрозділ відправили на Харківщину.

«У нього двоє синів, обидва – інваліди з дитинства. Борис в свої 55 років мав би бути поруч із синами, але поклик серця – захищати свою Батьківщину – виявився сильнішим за сімейні обставини. Він сказав: «Якщо мої діти не можуть захищати нашу країну, то це повинен робити я, їхній батько». Десь на початку червня Боря – кремезний, не по-людськи, сильний, сказав: «Все, друже, можеш розслабитись, у тебе тепер на все життя є особистий тілоохоронець». А за місяць він загинув у бою. Глибока добра людина. Він усе своє життя був бійцем і невтомним борцем за справедливість. Любив свій сад, в якому вирощував чудові смачнющі персики. А ще більше – свою родину. Дуже, дуже боляче... Для нас Борис назавжди залишиться Героєм. Героєм, що віддав своє життя заради майбутнього, заради Перемоги України та незалежності нашої країни. Слава Героям!» – розповів побратим Олександр, позивний Вадімич.

Він був дуже сміливим і справедливим. Любив свою сім'ю, був прекрасним батьком. Ще у нас є собака Кнопа – це його любов, він сам так казав, тому що вона з ним була завжди поруч. Коли чоловік прощався, відправляючись на передову, за неї більше всього переживав, як вона за ним сумуватиме…» – поділилася дружина Алла.

Через тривалі бої в тому районі Харківщини вивезти тіло Калмика вдалося лише за два місяці – у вересні. Поховали захисника на Лісовому цвинтарі у рідному Києві.

Вдома на Бориса чекали дружина і двоє синів.