Командир екіпажу Мі-8 Борис Горошко поліг 5 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання із прориву на територію «Азовсталі» в Маріуполі. Туди мали доставити озброєння, у зворотній бік – забрати поранених. На борту Мі-8 разом з Борисом було ще два члени екіпажу та ГУРівець. Їм вдалося доставити зброю та ліки, але евакуювати поранених так і не змогли. Льотчику було 37 років.

Борис народився в місті Спаськ-Дальній, РФ. Його батько був льотчиком. За рік родина переїхала до Німеччини, ще за 5 років – у Новий Калинів на Львівщині. Там Борис навчався у школі. Потім закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба.

Постійно розвивався, захоплювався гірськолижним спортом, плаванням, бігом, йогою, шахами, відеозйомкою, походами в гори, книгами та автомобілями. Найбільше цінував у людях чесність. Мріяв про велику сім’ю, хотів добудувати будинок.

З 2006 року Борис служив у 301-му зенітному ракетному полку. З 2009-го – у 12-й окремій бригаді армійської авіації на посаді начальника штабу-заступника командира вертолітної ескадрильї. Був учасником АТО/ООС. Також брав участь у миротворчих місіях ООН.

Від початку повномасштабної війни льотчик продовжував служити в складі своєї бригади та виконував складні завдання. Зокрема, взяв участь у спецоперації ГУР з прориву на «Азовсталь», під час якої загинув.

29 березня 2022-го Бориса нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

23 серпня 2024 року указом Президента України підполковнику Борису Горошку присвоїли найвищий ступінь відзнаки за здійснення визначного геройського вчинку – звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

«Добрий, люблячий, чесний, уважний, організований, дбайливий, щирий, розумний, сміливий, сильний, усміхнений, позитивний, завжди готовий допомогти іншим…», – сказала про свого чоловіка дружина Ольга.

Похований офіцер на Личаківському цвинтарі міста Львова.

Із найближчих рідних у Бориса залишилися дружина, донька, мама, брат і сестра.