Життя Бориса Добробаби відібрала російська армія, поціливши 30 жовтня 2024 року по житловому багатоповерховому будинку в районі Салтівка у Харкові. Його бабусю і дідуся рятувальники встигли витягнути з-під завалів живими. А хлопця понад 20 годин шукали… Згодом загиблого 15-річного Бориса опізнали родичі.

Юнак народився у Харкові. Навчався у десятому класі ліцею №122. Мама багато працювала, жила недалеко від будинку своїх батьків, а Борис – із бабусею та дідусем. Вихідні він проводив з мамою, а також з тіткою чи друзями. Мав багато захоплень, зокрема поїздки в гори чи у літні табори, комп'ютерні ігри, заняття у спортивному залі. Обожнював кататися на велосипеді, роликах, екстремальних атракціонах. Також подобалися риболовля і футбол.

«Він був неймовірно добрим хлопчиком, боявся болю, крику, не любив скандали. Обожнював спілкуватися. Мріяв про котика. Ніколи не боявся війни. Напередодні того жахливого дня мав багато планів, адже попереду були вихідні… Потрібно було вибрати новий комп'ютер, підготуватися до дня народження одного з членів сім'ї, спланувати поїздку з родиною в гори. Ми щоранку з ним зідзвонювалися й обговорювали, як у кого справи і які плани», – розповіла двоюрідна сестра Ангеліна Савчук.

У Бориса Добробаби залишилися мама, бабуся, дідусь, дві тітки та сестра.