16-річний Богдан Пилипенко був старшиною морського лицею у Маріуполі. Мріяв стати, як і дідусь, моряком. Володів кількома мовами – українською, російською, англійською та французькою. Обожнював читати, писати оповідання та фотографувати. Мав свій YouTube-канал. Цікавився автомобілями, колекціонував моделі танків. Любив дбати про тварин. Любив море. Його життя забрала російська ракета під час боїв у Маріуполі.

У вільний час любив із другом Сашком гуляти набережною. Мріяв купити будиночок десь у Норвегії та облаштувати його. Богдан був навдивовижу дорослим, як на свій вік. На канікулах підпрацьовував. Хотів отримати водійське посвідчення.

«Він роздавав листівки на вулиці, потім був оператором лебідки водних лиж, а у 2021 році отримав посаду монтажера на місцевому телебаченні. На зароблені гроші купив айфон», – розповіла Ксенія.

Перед широкомасштабною війною сім’я зібрала тривожні валізи, заправили авто, зарядили акумулятори. Спершу мали план виїздити у бік західних областей України. Втім, коли дізналися, що ворог суне з усіх боків, зрозуміли – небезпечно всюди і вирішили поки залишатись у Маріуполі. Щоби було спокійніше, Ксенія із Богданом переїхала у приватний будинок своєї мами.

«Перші дні Богдан бігав до сусідів допомагати укріплювати будинки. На всі кишенькові гроші накупив снікерсів й цигарок та відніс хлопцям із ЗСУ. Тоді ж, таємно від мене, поїхав у центр переливання крові, хотів стати донором, але не прийняли через неповноліття», – розповіла Ксенія.

Коли стався приліт у сусідній будинок, Богдан звідти витягнув двох літніх жінок. Мама під обстрілами бігла за сином, просила повернутись у дім. Кричала, що як із ним щось станеться, то її серце зупиниться.

11 березня 2022 року Ксенія із Богданом, її мама та сестра з чоловіком і донькою були вдома. Маріуполь сильно обстрілювали. Родина хотіла йти ховатись у підвал медичного центру, що неподалік. Усі були зібрані, сиділи на кухні. Ксенія відійшла на трішки, щоби погодувати кішок, коли у будинок родини прилетіло.

Отямившись від вибуху, Ксенія зрозуміла: вона єдина з родини, хто може ходити. Її син і свояк Павло загинули. Також загинули всі тварини, серед яких був і улюблений хаскі Богдана. Мама, сестра та племінниця потребували невідкладної допомоги. Кровотечу їм зупиняла Ксенія, а витягти з будинку і доставити до лікарні допомогли сусіди та українські військові.

Останній прихисток Богдан Пилипенко знайшов на кладовищі біля моря у селі Мелекіно. Тепер, говорить мама, Богдан зможе завжди чути плюскіт хвиль, які так любив.

У Богдана залишилися мама, батько, бабуся та інші рідні.