17-річний Богдан Пилипенко загинув від попадання ворожої ракети у будинок у Маріуполі. Він навчався на другому курсі Маріупольського морського ліцею, мріяв стати як дідусь моряком. Володів кількома мовами – українською, російською, англійською та французькою. Обожнював читати, писати оповідання та фотографувати. Також хлопець мав свій YouTube-канал.

«Зараз мені складно називати Богдана дитиною, бо у свої роки він був уже чоловіком — серйозним, розсудливим. У дитинстві перечитав усі книжки, які були вдома. Мав добру вдачу: постійно тягав з вулиці кошенят, собак — ми їх прихищали, а потім знаходили для них господарів. Богдан був дуже чуйним, намагався допомагати всім, кому тільки міг», – розповідає мама Богдана.

Від початку війни Богдан хотів бути корисним: коли вони з матір’ю переїхали зі своєї квартири в центр міста, хлопець укріпив їх нову домівку, рубав дрова для сусідів, на власні гроші купував цигарки, шоколадки й носив українським військовим, через генератор заряджав телефони всім бабусям, своїм друзям допомагав знайти безпечне житло.

«Його поранило в шию ззаду. Єдине, що я встигла зробити, – підклала йому під голову теплу кофту і накрила обличчя рушником», – ділиться мама.