Старший солдат Богдан Тюрін, позивний Багдад, загинув 4 грудня 2022 року поблизу селища Спірне, що на Донеччині. Під час виконання бойового завдання в нього влучила куля ворожого снайпера. У листопаді захиснику виповнилося 30 років.

Богдан народився в селі Лопатин Вінницької області. Через два роки переїхав з родиною до Вінниці, д і провів усе життя. Закінчив загальноосвітню школу №32. Потім – факультет будівництва Вінницького транспортного фахового коледжу. Далі вступив до Харківського національного університету будівництва та архітектури. Навчався заочно і працював на будівництві. Любив риболовлю і велосипедний туризм. Казав, коли закінчиться війна, то перше, що він зробить – сяде на свій велосипед і поїде рибалити. Зробив власноруч ремонт у новій квартирі. Обожнював тварин, тримав двох кішок і папугу. Був творчою натурою, любив робити подарунки своїми руками.

У 2015-2018 роках служив за контрактом у в/ч 2008 Національної гвардії України. Брав участь в АТО на Луганщині. На службі познайомився із майбутньої дружиною, яка була бойовою медичкою. У 2017 році пара одружилася. Після звільнення працював за кордоном, але повернувся до України і вирішив стати військовим. На початку 2022 року написав заяву на вступ в одну з військових частин ЗСУ, пройшов співбесіду, але почалася повномасштабна. Як резервіст, 24 лютого Богдан повернувся до своєї колишньої в/ч – 14-ої бригади оперативного призначення «Червона Калина». Обіймав посаду старшого кулеметника.

«Бодічка з дружиною на війну пішли разом, щоб колихати своїх діток – взяли обоє зброю до рук. То було справжнє, вірне кохання. Вони мріяли про діток, планували в 2022 році стати батьками, але клята війна забрала єдиного сина, батьки так ніколи не стануть дідусем і бабусею. Тепер його дружина і досі на сході, тепер за двох – за себе і коханого Янгола-Героя… Мій Бодічка був найкращим та золотим сином. З ним я не думала про старість. Він був моєю опорою та моїми крилами. Чуйний і турботливий син. Мав дуже багато друзів, всі вони кажуть, що синуля мав неймовірне почуття гумору, завжди подавав руку допомоги, був душею компанії. Я завжди буду чекати його. Для мене ця війна буде до останнього мого подиху. Бодічка – найкращий син на землі!» – розповіла його мама Галина.

Поховали нацгвардійця на Алеї Слави кладовища у Вінниці.

У Богдана залишилися батьки і дружина.