Військовослужбовець Богдан Микуліч, позивний Маркелла, загинув 12 липня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Кліщіївка на Донеччині. 7 серпня захиснику виповнилося б 32 роки.

Богдан родом з Вінницької області, мешкав у Києві. У 2013 році закінчив Київський національний університет біоресурсів і природокористування України. У мирному житті займався геодезією, пізніше – власною справою, пов’язаною з інвестиціями. Дуже любив театр, виставки, мистецтво. Захоплювався стрільбою.

Від 24 лютого 2022 року чоловік захищав суверенітет України у складі добровольчого батальйону «Братство». Був водієм, виконував логістичні завдання штабу. Спочатку боронив Чернігівський напрямок, потім – Ізюмський. Пізніше був прикомандирований до 8-го батальйону 10-ої гірсько-штурмової бригади. З вересня 2022 року пройшов відбір до 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура», брав участь у штурмах в Запорізькій області. Був водієм-механіком, пізніше – стрільцем-штурмовиком. Наприкінці червня 2023-го був переведений у 3-тю окрему штурмову бригаду та вирушив на Донецький напрямок.

Посмертно Богдан був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».

«3 2014 року він активно волонтерив і допомагав важкопораненим бійцям, ще зі школи ненавидів все кацапське, навіть на знак протесту завів зошит в клітинку з російської мови, підтримував лише український контент, боровся з корупцією, був патріотом до самих кісток. Як тільки почалась війна, він ще вночі поїхав у штаб, щоб обговорити подальші дії й отримати зброю. Пройшов безліч гарячих точок. На початку вторгнення звільняв Київ та область, потім брав участь у найзапекліших боях, зокрема, під Оріховим у Запорізькій області. А загинув поблизу Бахмута. Він бездоганно виконав бойове завдання, за що отримав орден «Золотий хрест». Після цього вже 20 хвилин, як мав бути на ротації, але відмовився від евакуації, залишившись реанімувати побратима. Бо це гаряча точка, медиків туди не пускали, а час ішов на відлік. Богдан до того врятував не одне життя і тут теж вирішив, що, крім нього, цього ніхто не зробить. На жаль, обірвалося життя двох…» – розповіла наречена полеглого воїна Ірина.

«Дуже відповідальний, щирий, з особливо добрим серцем... Одногрупники та викладачі інституту згадують Богдана як хорошого студента, добру й талановиту особистість, хорошого друга. Він мав дуже гарний голос і в студентські роки був учасником університетського ансамблю пісні і танцю «Колос», – зазначили на сайті НУБІП.

Поховали Богдана на Південному кладовищі села Віта-Поштова під Києвом.

У захисника залишилися батьки, наречена, брати, племінники, похресники, друзі та побратими