39-річний підполковник Богдан Лещишин на псевдо Ворон героїчно загинув 12 березня 2022 року під час оборони Київщини від російських окупантів. Він отримав смертельні поранення поблизу села Гута-Межигірська. Офіцеру посмертно присвоєно звання Героя України із відзначенням орденом «Золота Зірка».

Богдан народився у селі Дусанів на Львівщині. З дитинства мріяв стати військовим, як його хрещений батько. Закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України (нині – Національна академія Національної гвардії України). Першим місцем служби став 1-й полк охорони особливо важливих державних об’єктів. 2010 року військовослужбовця було переведено до Навчального центру ВВ.

На передову офіцер вирушив у травні 2014 року – брав участь в АТО. У 2018-му перевівся до 4-ї бригади оперативного призначення НГУ. Тоді з родиною переїхав до Гостомеля на Київщині.

На початку широкомасштабного вторгнення російських військ Лещишин очолював службу охорони праці з’єднання своєї бригади.

О 5-й ранку 24 лютого 2022 року окупаційні війська обстріляли Гостомель ракетно-бомбовим ударами і почали висадку повітряного десанту у міжнародному вантажному аеропорту «Антонов». Бійці 4-ї бригади НГУ, зокрема й підполковник Лещишин, мужньо відбивали атаки ворога.

12 березня Лещишин очолив бронегрупу бригади, яка мала діяти спільно з підрозділами ЗСУ, що висувалися у напрямку населеного пункту Гути-Межигірської Вишгородського району. Під час руху колони окупанти почали артилерійський обстріл із залученням трьох танків, п’яти БМП та близько роти живої сили. Богдан отримав осколкове поранення стегна, але відмовився від евакуації та продовжував командувати підрозділом. Від наступного снаряду по позиції офіцер зазнав важкої контузії. Однак знову залишився на полі бою. Незабаром позиції гостомельських гвардійців накрили залпи ворожих «Градів». Лещишин зазнав нових поранень, але з останніх сил намагався втримати свідомість, визначити координати розміщення сил та засобів ворога та передати їх старшому начальникові для ураження вогнем суміжних підрозділів артилерії. На жаль, його поранення були надто важкими.

«Мій чоловік був надзвичайно доброю та світлою людиною. Він заряджав позитивом усіх навколо. Богдан був дуже відданий військовій службі, адже стати військовим було його дитячою мрією. У нашому сімейному житті він був дуже ніжним і люблячим чоловіком, татом і сином. Безмежно любив свою донечку Мартусю. Свою маму він теж оберігав і цінував, завжди допомагав. Богдан був великим патріотом нашої України та свого рідного села», – розповіла Марія Лещишин.

Поховали Героя у рідному селі на Львівщині.

Не дочекалися свого захисника мама Марія Григорівна, дружина Марія та донька Марта.