Лейтенант Богдан Кріль, псевда Пірат і Бояр, загинув 8 травня 2022 року під час захисту міста Маріуполь Донецької області. 17 травня воїну мало виповнитися 30 років.

Богдан народився у Кам'янець-Подільському. Навчався у ліцеї №2 у Львові. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Політологія» та військову кафедру при Академії Сухопутних військ ім. П.Сагайдачного. Був активним організатором патріотичних рухів у Львові. Брав участь у Революції Гідності. У жовтні 2019 року вступив на військову службу в Національну гвардію України. Брав участь в АТО. Із серпня 2021-го служив у Окремому загоні спеціального призначення «Азов».

«Син, коли підписав контракт із «Азовом», сказав: «Мамуль, буде велика війна і Маріуполь стане першим містом, яке треба буде захищати. Тому я поїхав туди заздалегідь». Коли почалася повномасштабна війна, ми домовилися, якщо немає змоги говорити, я відсилаю йому знак питання, він відповідає плюсиком. Після 27 березня три тижні не виходив на зв’язок. Ми з чоловіком обдзвонили всі госпіталі України. Потім з його телефону прийшла есемеска: «Богдан в Мариуполе, все хорошо». Ми подумали, може окупанти, попросили автора представитися. Прийшло фото дівчини: «Моє псевдо Герда. Богдан поранений в очі. Нічого не бачить. Він перший у списках на евакуацію». Син лежав у так званому госпіталі в бункері на «Азовсталі». Зв’язок з ним тримали через Герду. У них не було окуліста, тому по відео консультував лікар зі Львова. Востаннє з Богданом говорили 6 травня», – розповіла мати Людмила Кріль.

Вона зазначила, син ні на що не скаржився. Навпаки, казав: «Батьки, ви не уявляєте, як тут добре. Я в своєму родинному колі. Я серед своїх. В мене нічого не болить, мені дають все, що потрібно. Все буде Україна». Цими словами він завжди закінчував розмову.

«9 травня я відправляю йому «?». І немає відповіді. Пишу «як ви?». Знову тиша. А через два дні подзвонили з патронатної служби, що син загинув. Ми не повірили. Я написала Герді, вона підтвердила, що в той бункер був приліт авіабомби», – сказала Людмила.

«Богдан ріс патріотом. Ще в школі цікавився історією України. У старших класах писали твір на тему «Батьківщина там, де добре». Богдан почав його з речення: «Я не погоджуюся з цієї тезою. Навпаки, добре там, де Батьківщина». В інституті був ініціатором першої студентської ходи у вишиванках». Багато читав про Бандеру та інших визначних українців. З дитинства любив тварин. Приносив додому і ми шукали їм господарів, бо вдома завжди була собака чи кіт. Син мав наречену. Мріяв з нею одружитися. Замовив їй колекційні сережки. Попросив нас покласти їх у тривожну валізу. Хотів віддати, коли приїде. Вона так само патріотка. Мріяли про майбутнє, але не склалося», – додала вона.

Офіцера посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Богдана поховали 20 травня 2023 року на «Марсовому полі» у Львові.

У нього залишилися батьки. Старший брат захисника помер понад 20 років тому від онкології.



***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.