28-річний лейтенант Богдан Рудзінський, позивний Руд, загинув 6 жовтня 2022 року під час розвідувального виходу в районі села Новолюбівка Луганської області.

Богдан народився у селі Озерянка на Житомирщині. Закінчив Житомирську філію Університету сучасних знань за спеціальністю «Фінанси і кредит». Працював у банку, однак розумів, що має хист до іншої сфери діяльності. У вільний час обожнював робити щось своїми руками, наприклад, мамі на день народження зробив садову гойдалку і шкатулку. Став майстром оздоблювальних робіт.

Любив також готувати, активний відпочинок, гори, пригоди, фентезі та аніме. Займався спортом, бігав, грав у пінг-понг, водив авто та мотороллер, також чоловікові подобалось кататись на квадроциклі, самокаті, велосипеді. Дуже добре ставився до тварин, прихистив двох кішок: Ізі та Харді. Мріяв відкрити власний паб.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Богдан не зміг сидіти вдома, хоча за плечима мав лише військову кафедру, та пішов у місцеву самооборону.

«Він міг бути дуже корисним у будівництві, бо мав великий досвід та вмів зробити будь-що будь з чого (і це без перебільшень, дійсно так), міг відбудовувати Бучу, Ірпінь та інші понівечені міста та села нашої країни, але обрав для себе шлях сміливого Воїна», – розповіла близька подруга Богдана.

Коли небезпека на рідній Житомирщині зменшилась, Богдан за власним бажанням пішов у військкомат, практично єдиний зі свого села, та поїхав на навчання в «Десну». Згодом командував кулеметним взводом у 66-й окремій механізованій бригаді. Був у боях на Донеччині. Отримав поранення та незабаром після лікування повернувся до побратимів. Брав участь у звільненні Луганщини.

Восени Богдан отримав звання лейтенанта, чому дуже радів та планував будувати кар’єру військового.

«Завжди сміливо йшов у бій першим та ніколи не міг сидіти без діла. Ми всі, як тільки могли, шукали його довгих та страшних 28 діб і дуже сподівались, що живий. Богдан – людина з дуже добрим до всіх серцем, з великою вдячністю за все пам‘ятатимемо!», – додала подруга.

Поховали офіцера у рідному селі.

У Богдана залишилися батьки, які дуже важко переживають втрату єдиного сина, та дідусь з бабусею.