Артем загинув під Києвом, рятуючи своїх батьків. Відправивши дружину з донечкою у безпечне місце, Артем планував знайти та вивезти батьків з села Мироцького. Після цього — вступити до територіальної оборони, куди з першого звернення його не взяли.

Мироцьке знаходиться біля Бучі, Ірпіня, Гостомеля та Ворзеля — саме у тому місці, де йшли запеклі бої. Зв’язку з рідними не було вже кілька днів. Доїхавши до рідного села, він побачив його у вогні, оточеним ворожою технікою.

Побіг до свого дому, та почався обстріл. Артем загинув, але встиг записати голосове повідомлення колегам з проханням потурбуватися про його родину.

До війни Артем працював у Новій пошті 4 роки, був менеджером по роботі зі стратегічними клієнтами департаменту продажів. Колеги згадують його як добру людину та професіонала своєї справи. Він був розсудливим, приймав зважені рішення, але при цьому не боявся запускати нові, сміливі проєкти. Любив спорт, пробіг марафон 42 км.

🕯️Світла пам'ять!