37-річний молодший сержант Артем Тєлєбєнєв на псевдо Таліб поліг 3 липня 2024 року в бою з ворогом на околицях села Роботине Запорізької області. Він отримав отримав важкі осколкові поранення внаслідок обстрілу.

Артем народився в місті Павлоград Дніпропетровської області. Там закінчив школу №12. Після розлучення батьків переїхав до міста Ромни Сумської області, де у 2002-2005 роках навчався у Вищому професійному училищі №14 та здобув професії монтажника внутрішніх санітарно-технічних систем та обладнання, електрогазозварювальника. Був активним учасником команди КВК училища та відвідував драматичний гурток. Займався в гуртку козацького рукопашу «Бойовий гопак». Здобув професію юриста в Національному університеті державної податкової служби України. Жив з родиною на Київщині, в селі Гатне. Займався підприємницькою діяльністю: спочатку мав точку із продажу ранкової кави, а згодом відкрив кав’ярню із свіжою випічкою власного виробництва.

2014 року Артем брав активну участь у боротьбі проти російської агресії на сході України. Був волонтером та активно допомагав Грузинському легіону, за що у 2017-му був нагороджений нагрудним знаком «Волонтер України» та відзнакою за благодійність.

З жовтня 2020 року був курсантом школи снайперів «Дике поле». У 2021-му вступив до Солом’янського ТрО Києва, був резервістом.

З перших днів повномасштабного вторгнення Артем приєднався до лав 130-го батальйону 241-ої окремої бригади територіальної оборони Києва. Брав участь в обороні аеропорту Жуляни та звільненні міста Ірпінь. Пізніше направлений на Харківський напрямок. Як командир відділення, завжди піднімав бойовий дух побратимів та був справжнім прикладом для підлеглих. З грудня 2022-го до лютого 2023-го воював у лавах 117-ої окремої бригади ТрО на посаді стрільця-розвідника. З лютого 2023-го проходив службу в 411-му окремому батальйоні безпілотних авіаційних комплексів Сил ТрО ЗСУ. Там обіймав посаду зовнішнього пілота-оператора авіаційних комплексів. Воював на Херсонському, Донецькому та Запорізькому напрямках.
За гідну службу боєць отримав такі нагороди: «За оборону Києва», «Честь. Слава. Держава», «За збережене життя».

«Він до всіх ставився з теплом і добротою, завжди думав та дбав про свою сім’ю, навіть на відстані піклувався про сина. В особистості героя поєднувались міцний, як сталь, характер та щирість з відкритістю. Тьома, ти наш орієнтир і наша полярна зірка, за якою йде рух кожного», – написала дружина полеглого воїна.

Поховали Артема в Гатному на Київщині.

Вдома на нього чекали дружина Яна та син Святослав, якому на момент загибелі тата був рік.