28-річний солдат Артем Матухно, позивний Бізон, загинув 25 квітня 2022 року у бою з окупантами під Ізюмом на Харківщині. Під час ворожого мінометного обстрілу був поранений осколком у шию, але не помітив цього, бо допомагав рятувати пораненого побратима. Помер від втрати крові.

Артем народився у Дніпрі. Навчався в середній школі №119. Потім здобув фах маляра-штукатура у Дніпровському професійно-технічному училищі №6. У підлітковому віці займався ММА, виступав на змаганнях, займав перші місця. Через травму коліна не зміг далі продовжувати займатися цим видом спорту професійно. Обожнював екстрим, автомобілі, зустрічі із друзями. Любив тварин, особливо собак. Мріяв побудувати дім, відкрити свою справу.

З початком повномасштабної війни Артем приєднався до складу 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Збройних сил України. Отримав позивний Бізон, як у свого батька-ветерана АТО. Разом із побратимами боронив Харківщину від окупантів.

«Ми прожили з ним в цивільному шлюбі майже 5 років. Мріяли купити будинок, народити дітей і мандрувати. Вважали, що ще молоді і все встигнемо. За цей час він став для мене найріднішою, найкоханішою людиною в світі, моїм другом, тим, хто завжди допоможе та підтримає, моїм ідеалом чоловіка. Був вірним другом і братом. Цілеспрямовано йшов до кожної мети. Ніколи не боявся труднощів, вони навіть стимулювали його діяти. Для мене він був найбільш мужнім, надійним, люблячим. Я з ним почувалася як за кам'яною стіною. На війну пішов добровольцем з перших днів. Безмежно кохаю, навіки у серці мій Герой», – розповіла кохана загиблого Марина.

«Ти завжди з нами. У наших серцях і пам’яті. Ти наш Герой. Слава Україні. Героям Слава», – написав батько Віталій Матухно.

Солдат Матухно посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали воїна у рідному місті.

В Артема залишилися батьки, двоє братів, кохана дівчина, бабуся і багато родичів.