Сержант Артем Бондарєв, позивний Лайн, загинув 12 березня 2022 року в Маріуполі на Донеччині. Під час відбиття штурмів гарнізону отримав множинні кульові поранення. Захиснику був 21 рік.

Артем народився в місті Путивль на Сумщині. Жив у обласному центрі.

«З раннього дитинства Артем був чесним і не мирився з несправедливістю. Не розумів, чому інші зазіхають на чужі речі, не поважають особистих кордонів. Маленьким довго він не міг вимовити літеру «щ». Навчився в 4 роки, коли під час Помаранчевої революції на центральній площі люди скандували: «Ющенко!..». Любив складати лего, обожнював мультик про черепашок нінздя та людину-павука. Коли подорослішав, любив довго гуляти пішки, займався бігом, планував йти вчитися в автошколу. В Артема є дві молодших сестри. Коли народилася Настя, Артему було 10 років. То він її няньчив, носив на руках, ділився іграшками. Дуже її любив, хоч це і не показував. Робив вигляд, що він дорослий і серйозний хлопець. Коли народилась Лєра, Артему було 19. Він купив їй ліжечко, ванночку. Коли приїзжав додому, завжди показував їй мультики, вона так до нього тулилась. Вона досі про нього згадує», – розповіла двоюрідна сестра Олеся Глущенко.

Після закінчення місцевої школи №25 Артем вступив до Сумського фахового коледжу НУХТ. Навчання не закінчив, підписав контракт з полком «Азов» та пішов служити. Був командиром школи вишколу особового складу.

«Артем мріяв про службу в армії. Чекав повноліття і підшукував підрозділи. Дізнався про «Азов». 28 червня, на День Конституції, йому виповнилося 18 років. Але з дитинства мав проблеми з серцем. То просто повиривав у медкарті всі записи про хворобу. І в перших числах липня поїхав до Києва на медкомісію. Пройшов відбір та навчання. Став командиром вишколу особового складу. Після закінчення контракту Артем планував переїхати в Одесу. Мріяв працювати в охороні на суднах, поїздити по світу».

Але невдовзі почалося повномасштабне вторгнення. З перших днів Артем разом із побратимами захищав Маріуполь.

«11 березня 2022 року він останній раз вийшов на зв'язок. Казав: «У нас все, як зазвичай. Працюємо». Я розуміла, що все це означає. Більше зв’язку з ним не було. Ми все ще надіялись, що все буде добре… Під час бою брат отримав тяжкі поранення. В нього була велика рвана черевної порожнини та відкрита черепно- мозкова травма. Кажуть, що того дня хлопці намагалися проїхати через мости. По машинах були прильоти. Артем загинув, не доживши до свого 22-річчя трохи більше 3,5 місяців», – поділилася Олеся.

Захисника нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Поховали Артема 18 вересня 2022 року на Алеї Слави Баранівського кладовища в Сумах.

У воїна залишилися мати та дві молодші сестри.


***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.