Капітан Артем Бабенко загинув 11 серпня 2024 року внаслідок ракетного удару по місту Суми, де виконував бойове завдання. Захисникові було 29 років.

Артем народився у Ромнах Сумської області. З дитинства багато читав, захоплювався історією. Після закінчення школи вступив до Сумського державного педагогічного університету. Там він познайомився з майбутньою дружиною Мар’яною. Пара на канікулах їздила працювати на заводи в Польщу. Пропозицію коханій Артем зробив у Парижі біля Ейфелевої вежі.

Взимку 2017 Артем прийшов працювати на «Нову пошту». Був вантажником, оператором, кур’єром.

У 2019 році Артем разом із кращим другом пішов служити за контрактом. У 2021-му після демобілізації знову повернувся на «Нову пошту». Любив подорожувати і займатися спортом.

Артем отримав повістку ще до початку повномасштабної війни. Із перших годин вторгнення захищав рідні Суми від окупантів. Воював у складі 117-ої коремої бригади територіальної оборони. Був помічником начальника відділення у 155-му батальйоні.

«Артем останній час був уже морально виснажений, без того переможного драйву, який був перші рік – півтора. Він уже бачив, що ця війна надовго. Дуже хотів дочекатися демобілізації. В останні хвилини життя він встиг мені написати: «Зайчик, до вас летить КАБ!», – пригадує дружина.

Але то була не КАБ, а ракета, і вона прилетіла у будівлю штабу, де перебував Артем.

Захисник був нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня, медаллю «Хрест Сил територіальної оборони», нагрудним знаком «Ветеран війни». Посмертно йому присвоїли звання «Почесний громадянин міста Суми».

Поховали захисника на Алеї Слави Баранівського кладовища в Сумах.

В Артема залишились дружина, син, батьки, сестра та рідні.