Старший солдат Артем Атаманчук, позивний Атаман, загинув 25 березня 2024 року поблизу селища Урожайне на Донеччині. У бою з ворогом отримав смертельну вибухову травму внаслідок артилерійського обстрілу. За місяць до цього, 23 лютого, захиснику виповнився 31 рік.

Артем народився в селі Микуличі Київської області. Останні 10 років жив у селі Клавдієво-Тарасове на Київщині. Закінчив професійно-технічне училище за спеціальністю повара. В цивільному житті працював на АЗК, у службі таксі, на будівництві. Цікавився спортом, грав у футбол, любив водити авто.

У 2017-2020 роках чоловік проходив службу за контрактом у Збройних Силах України. Брав участь в АТО/ООС. З початком повномасштабної війни Артем повернувся до лав захисників. Він служив в Окремій президентській бригаді імені Богдана Хмельницького. Був розвідником. Отримав відзнаки «Золотий хрест» та «Хрест хоробрих».

«Артем був людиною з великим серцем, добрим, щирим, веселим. Він був тим, хто завжди прийде на допомогу, хто ніколи не залишить близьких, друзів, побратимів в біді, готовий був першим іти в бій, ніколи не відступав від поставлених цілей», – розповіла його дружина Вікторія.

Поховали воїна на Алеї Героїв цвинтаря в рідному селі Микуличі.

В Артема залишилися дружина, мама і сестри.