Увечері 21 жовтня 2023 року 21-річний Артем Акопов зателефонував мамі, як зазвичай, сказав, що йде на нічну зміну, а потім матиме вихідний. У відпустку з фронту також мав приїхати двоюрідний брат, хлопці мріяли зустрітися...

Артем працював у селищі Коротич, у терміналі Нової пошти, який того вечора обстріляла російська армія. Артем загинув, а поряд – його пʼятеро колег. Згодом стало відомо про смерть у лікарні ще двох працівників Нової пошти.

Артем народився у селищі Нові Санжари на Полтавщині. Зростав спокійним, непогано вчився, займався боротьбою – їздив на змагання й здобував нагороди. Коли трохи підріс, вирішив піти на змішані бойові мистецтва, але врешті зрозумів, що цей спорт не для нього.

«Це через те, що він був дуже добрий, – пояснює мама Вікторія. – Прийшов і каже: «Мамо, я зрозумів, що мені не подобається бити людей». Я не здивувалася. Знаєте, у всіх хлопчиків з дитинства є якась іграшкова зброя, як-от пістолети, арбалети, а Артему це геть не подобалося. Його пристрастю були машинки. Будь-які – маленькі, великі. Він марив автомобілями».

Коли прийшов час обирати професію, Артем вирішив присвятити себе транспортній логістиці. Вступив до Харківського автодорожнього університету. Коли через пандемію коронавірусу навчання стало дистанційним, влаштувався працювати на Нову пошту. Мав гарні стосунки з колегами.

У Харкові Артем із сім’єю жили до початку повномасштабного російського вторгнення. Коли на місто почали сипатися ракети – переїхали до Полтави. Потім хлопець ще пів року пожив на Заході України, куди вирушила сім’я його коханої Олі. Згодом пара вирішила повертатися в Харків. Артем знову пішов працювати на Нову пошту. Мріяв про кар’єру в компанії, прагнув бути самостійним, хотів купити автомобіль і квартиру для себе із коханою…

В Артема Акопова залишилися мама і кохана дівчина.