Антоніні Холодняк було 88 років. Вона потонула 7 червня 2023-го в будинку на вулиці 200 років у місті Гола Пристань Херсонської області. Трагедія сталася внаслідок підриву напередодні російськими окупантами греблі Каховської ГЕС.

Антоніна Холодняк народилася на острові Білогрудовому Херсонської області. Після одруження разом із чоловіком Григорієм переїхала в Голу Пристань. У пари народилися двоє доньок. До пенсії Антоніна багато років працювала ланковою, потім була бригадиркою на виноградниках. Останні роки мала проблеми із зором.

«Бабуся рано овдовіла, але вдруге заміж так і не вийшла. Жила із старшою донькою, яка померла у 56 років, потім переїхала до молодшої Тетяни… Бабуся була командиром в спідниці. Вона любила, щоб до неї дослухалися. Дуже працьовита. До останнього не сиділа без діла», – розповіла онука загиблої Вікторія Грінєнкова.

Під час повномасштабної війни Антоніна із зятем та донькою залишалася в рідній Голій Пристані.

Після того, як 6 червня 2023 року російські окупанти підірвали греблю Каховської ГЕС, родичі одразу ж запропонували їм евакуюватися в Залізний порт.

«Мій двоюрідний брат навіть організував транспорт. Водій 40 хвилин вмовляв їх поїхати, але бабуся і тато не захотіли. Багато людей не зрозуміли масштаб катастрофи, тому залишились у місті. Це, в основному, пенсіонери, люди з інвалідністю. Вони не зрозуміли, яке лихо може статися, вони могли бути живі, але їх не врятували... Про лівий берег, про те, що там відбулося, треба кричати. Я хочу сказати людям: не потрібно залишатися там, де постійно «гучно», не бійтеся виїжджати. Потім можна повернутися до рідних стін, а життя вже не повернути», – розповіла Вікторія Грінєнкова.

Коли до Голої Пристані почала прибувати велика вода, врятуватися було вкрай важко. Антоніна та її зять Віктор фізично не могли вибратися на дах…

«Очевидці розповіли, що вони довго чекали допомоги. Коли приплив рятівний човен, люди брали туди зі собою домашніх тварин, рятували худобу. Мої рідні благали про порятунок. Але волонтер сказав, що човен переповнений, і залишив їх, не допоміг. Мої родичі ж були безпомічні: батько – без ніг, бабуся майже незряча. А мама просто їх не могла покинути», – сказала Вікторія Грінєнкова.

Антоніну, Тетяну та Віктора поховали у селищі Каланчак.

У загиблої залишилися онуки і правнуки.