Волонтер Антон Гавриленко (Хрустальов) загинув 16 березня 2022 року у Харкові, поруч із будинком, де проживав у дитинстві. Він потрапив під обстріл російських «Градів». Йому назавжди 34 роки.

«Мій син розвозив людям хліб, ліки і воду у район Північної Салтівки, який обстрілювали найбільше. Люди не мали змоги задовольнити свої першочергові потреби: безпека, їжа, вода, ліки. З перших днів війни Антон пішов допомагати немічним, хворим, сім’ям з дітьми. Він розвозив продукти і медикаменти, евакуйовував людей. В той день він зробив два рейси і поїхав у третій, коли почався обстріл. Антон намагався врятувати машину, що була повністю завантажена хлібом», – розповіла матір Антона, Галина Миколаївна.

Антон – харків’янин. Після закінчення школи вступив у Харківський автотранспортний коледж. З дитинства цікавився автівками. Працював у сфері надання послуг. Одружився, виховував доньку Олесю, яку дуже любив.

«Навчання йому давалося важко, оскільки мав проблеми із здоров'ям. Нам було важко фінансово, тож Антон підпрацьовував на будівництві, був водієм. Займався промисловим альпінізмом, допомагав реставрувати Свято-Успенський собор в центрі Харкова», – пригадала Галина Гавриленко.

З першого дня повномасштабного вторгнення Антон почав волонтерити. 15 березня він вивіз із зони небезпеки подружжя. Поетеса Юлія Ткачова подарувала йому книгу в знак подяки. Книга була з ним, коли він потрапив під обстрілу, на ній досі залишилися краплі його крові.

«Антон був дуже чутливим до людського болю. Якщо він бачив, що людина чогось потребує, він приходив першим на допомогу. Мій син, попри обстріли, допоміг виїхати з Харкова близько 300 людям. Свої інтереси він ставив набагато нижче соціальних. Антон допоміг вивезти мене на Полтавщину, сім’ю брата Дениса і племінниць. Волонтери не пустили мене, щоб я провела в останню путь свого сина. Я хотіла сказати йому, яка він мужня, сильна і гідна людина. Що я його любила і завжди любитиму. Він був одним із перших волонтерів, який загинув у Харкові. Мені пообіцяли зробити мурал на його честь, але на жаль, досі чекаю. А для мене це важливо, щоб запам'ятали його героїзм, вшанували пам'ять», – каже Галина Миколаївна.

Антона поховали у передмісті Харкова.

Волонтера посмертно нагородили медаллю «За оборону міста-героя Харків» від командувача Східного угруповання військ.

У загиблого залишилися батьки, брат, двоє сестер і донька.