17-річна Анна Кушнеренко загинула 9 березня неподалік Чернігова. Хлопець Анни Віталій Скоробагатько того дня був із нею. Він розповідає, що разом із дівчиною йшли пішохідним мостом через Десну. Далі їх підвезли військові до місця, звідки треба було йти до села Анисова. Тим шляхом йшли ще близько 40 людей. Обстріл почався раптово, Анну поранило.

«Я намагався якось допомогти Ані. Вона спочатку кричала від болю, а згодом просто важко дихала. Її занесли до якоїсь хати ще живою. Осколок потрапив у живіт, і ніхто не ризикнув щось робити, поки не приїдуть медики. Потім прибігла місцева фельдшерка, а згодом приїхала «швидка» з Куликівки. Всіх забрали до лікарні, але Ані вже не було серед нас – вона померла…», – розповідає хлопець.

Анна була мешканкою Мени. Навчалась у Чернігівському фаховому музичному коледжі імені Левка Ревуцького. Мама Олена Кушнеренко розповіла, що донька мріяла про участь в співочому шоу й вірила в себе.

«Ми багато говорили з нею змалечку ще. Бувало зробить щось не те, я ніколи не кричала, ми просто довго говорити могли. Коли вона щось хотіла, то ми обговорювали й розставляли пріоритети. Але я нічого їй не жаліла, хоч ми й не були багатими. Дещо доводилось брати в кредит, відкладати на потім, бандуру для доньки люди допомогли купити», – сказала Олена.

Анна була єдиною донькою Олени Кушнеренко.

«Після днів і ночей у нелюдських умовах, під ворожими бомбами та ракетами в охопленому вогнем Чернігові, це дівча намагалося повернутися додому, до батьків… Анечка… Талановита дівчинка-музикант, грала на бандурі. Як же вона співала! Як уміла дарувати людям світло, радість», – написали у мерії Мени.

«У мене наче світ зупинився… Ми такі прості люди, а Аня така незвичайна, золота дитина… Вона була наче подарована. Спочатку подарували, а потім забрали…», – сказала мама Анни Кушнеренко.