Російські військові вбили Андрія Пархоменка кількома пострілами у рідному Ірпені на Київщині.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Андрій відправив сім'ю з міста, а сам залишився там у багатоквартирному будинку. Допомагав сусідам та іншим мешканцям. Облаштував укриття в будинку так, щоб люди мали там, де лягти, сісти. Допомагав і з їжею. Підтримував усім, чим міг. Кожен день телефонував рідним, хвилювався за них.

«22 березня Андрій востаннє вийшов на зв'язок. Хвилин 5 розмовляла з ним. Переживав за маму, за сина… 23 числа він вже не вийшов на зв'язок. 28-го нам сказали, що його більше нема. Що вбили 23 березня. Два дні тіло лежало біля будинку. Не давали похоронити. А потім люди під дулами автоматів все таки поховали його у дворі», – розповіла дружина Андрія Олена.

Андрій Пархоменко до великої війни займався ремонтами квартир, будинків. Він любив життя та свою родину.

Коли один із сусідів загиблого запитав росіян: «Навіщо ви вбили його? Він простий мешканець, він не військовий…», ворожий солдат лише відкинув: «Ета я єво убіл».

«За що? Просто за те, що ми українці! Що ми любимо свою країну!.. – каже Олена. – Андрій був доброю, порядною людиною. Завжди біг на допомогу – хто б не попросив. Пам'ятаємо, сумуємо за ним. Царство небесне і світла пам'ять».