31-річний Андрій Федоткін загинув 3 травня 2023 року біля села Степанівка на Херсонщині. Російський снаряд прилетів неподалік, коли Андрій ремонтував високовольтні лінії електропередач, щоби у навколишніх населених пунктах було світло. Разом з Андрієм загинули його колеги Артем Веретенник та Владислав Підгайний.

Андрій – родом із Херсона. Закінчив у Херсоні філію Національного університету кораблебудування, за спеціальністю – енергетик електрообладнання. Працював у «Херсонобленерго». Був електромонтером служби високовольтних ліній. Любив рибалити, проводити час із друзями.

«Він мав багато друзів. Ні з ким не конфліктував. Роботу, навіть якщо давали складну, виконував. Він був дуже досвідченим, у цій сфері – понад 10 років», – розповів колега Андрія, Федір.

З початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Андрій, попри небезпеку, продовжував виконувати свою роботу.

«Працювати у наших службах під час війни – це певною мірою вже волонтерство. Тому що спробуй знайди добровольця, який піде туди, де стріляють. Тебе ж піднімуть у «кошику» і окупанти будуть полювати, в бінокль розглядати. У ці моменти тільки й думаєш, що в голові в того командира чи артилериста – помилувати, чи пристрелити? Не кожна людина таке може витримати. Це психологічно дуже важко», – розказав колега Андрія, Федір.

У березні 2023 року Андрій отримав поранення, коли разом із бригадою поїхав ремонтувати лінії електропередач, до яких підключені насоси, що качають воду в Миколаїв.

Федір пригадує той день: «Почали роботу. Їхав трактор, а ми, чотири людини, йшли позаду. Біля нас упав снаряд… Тоді Андрій сказав: «Щось до моєї спини торкнулося». Йому під лопатку вліз цвях зі шрапнеля… Дуже довго він боровся, щоб його вилікували та дістали цей цвях з легені. Ніхто не хотів братися за цю операцію, але один лікар із Миколаєва погодився. Його вилікували. Він вийшов з лікарняного, пропрацював три дні та загинув».

В Андрія залишилися мама, батько і рідний брат.