top of page
 Андрій Юзвак

Андрій Юзвак

30 червня 2023 року

29-річний десантник Андрій Юзвак загинув 30 червня 2023 року на території Серебрянського лісництва, що біля міста Кремінна Луганської області. Разом зі своїм підрозділом він пішов на штурм ворожих позицій, і зв’язок з ним був утрачений. Доля бійця довго була невідома рідним, та й зараз вони достеменно не знають деталей його загибелі.

Андрій Вікторович народився у Білоцерківському районі Київської області. Був жителем селища Веснянка. З дитинства цікавився технікою, тому після школи пішов навчатися у професійне училище на водія-механіка. У нього був хист до цього, адже міг розібрати-зібрати мотоцикл, відремонтувати мотор, добре розумівся на електриці. Закінчивши училище, тривалий час працював на СТО в столиці. Згодом повернувся до Білої Церкви і влаштувався фахівцем на меблеву фабрику. Був душею компанії, мав багато друзів, з якими любив відпочивати, рибалити. Після війни хотів створити родину, та головне його бажання було – жити у вільній і мирній країні.

З початком повномасштабної війни меблева фабрика закрилася, і хлопець залишився без роботи. Рідний брат Віталій покликав його до себе у ТОВ «Нова пошта». Влітку 2022 року Андрія взяли туди на роботу.

На початку жовтня 2022-го чоловіка мобілізували і відправили на навчання у Велику Британію, де він отримав спеціалізацію гранатометника. Після повернення потрапив до складу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Новий 2023 рік Андрій уже зустрів на позиціях в районі Кремінної.

«Андрій був замкнутий, багато чого ми про нього не знали. Про війну тим паче не хотів ділитися. Казав або «все добре», або «воно вам не треба». Характер у брата був гарячий, запальний. Він завжди відповідав за свої слова, міг постояти і за себе, і за інших. Але коли він прийшов на кілька днів додому після пів року на фронті – він був зовсім іншим. Стриманим, сконцентрованим, врівноваженим», – пригадує Віталій Юзвак.

Андрій блискуче проявив себе в бойових діях, тож його направили навчатися на командира відділення. А 20 червня 2023-го генерал Валерій Залужний нагородив його відзнакою «Золотий хрест». Також Андрій мав отримати звання сержанта. Наприкінці червня він повернувся в частину, одразу приступив до виконання обов’язків командира. Та у новому статусі провоював усього тиждень.

30 червня він вийшов на своє останнє бойове завдання. Лише в жовтні 2023 року під час обміну загиблими тіло Героя повернули в Україну. Рідні про це дізналися лише у лютому 2024-го, коли було підтверджено збіги ДНК.

16 лютого військового поховали в селі Городище-Пустоварівське на Київщині.

В Андрія залишилися рідні, близькі, друзі та побратими.

Розкажіть про цю історію іншим

Інші загиблі

Кремінна, Луганська область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page