Старший лейтенант Андрій Сидоренко, позивний Сидор, загинув 15 квітня 2022 року на металургійному комбінаті «Азовсталь» в Маріуполі на Донеччині. Захиснику був 41 рік.

Андрій народився в російському місті Тарко-Сале, де його батьки були на заробітках. Майже все життя проживав у місті Фастів на Київщині. Після закінчення ліцею навчався на зварювальника та пастора-проповідника. Працював у сімейній будівельній фірмі. Мав магазин одягу та взуття. Брав участь у Помаранчевій та Революції Гідності. У червні 2014 року добровільно долучився до полку «Азов». Займав посаду начальника групи з бойової спецпідготовки. Брав участь в обороні Маріуполя та Широкінській операції. Під час АТО виконував бойові розпорядження з контрдиверсійної та контрснайперської боротьби. Зокрема, у Павлополі, Водяному, Мар’янці, Гранітному. Брав участь у боях на Світлодарській дузі.

«Нас у батьків було шестеро. Четверо синів і дві дочки. Андрій був середнім серед братів. В дитинстві і в дорослому житті могли сваритися, розходитися в думках. Але у важкій ситуації стояли один за одним горою. Нашу сім’ю завжди об’єднувала громадянська позиція. Тому всі записалися до «Азову». Першим був Андрій, другим – найстарший брат Ярослав, я був третім. Андрій починав службу з солдата і дійшов до офіцера. Ми знали, що буде повномасштабне вторгнення. І що для тих, хто залишиться обороняти Маріуполь, це буде дорога в один кінець. Але жоден з нас не передумав. Андрій завжди сумлінно виконував завдання. Вважав, що брати не можуть бути в одній бригаді й в одному місці ризикувати життям одночасно. Мені казав: «Ти маєш вижити, бо в тебе діти». Під час виконання одного з бойових розпоряджень він отримав численні поранення та контузію. Його доставили в медпункт на «Азовсталь». Я перебував у іншій частині міста. Ми спілкувалися лише через месенджер. Андрій завжди намагався підтримувати морально», – розповідає наймолодший із братів Віталій Сидоренко, який пережив майже рік полону.

«Останнє повідомлення я надіслав братові незадовго до його загибелі. На нього він так і не відповів. Бо в ніч на 15 квітня 2022 року в укриття, де він перебував, влучила ворожа ракета. Андрія завалило. Його намагався врятувати командир. На жаль, це було неможливо. Тоді зі мною відбулася якась містика. Тієї ж ночі ми виконували наказ прориватися до заводу. Дорогою наша колона потрапила у засідку, і в мій пікап влучила ракета ПТРК. Я втратив на якусь мить свідомість. Отямившись, відійшов від машини, і вона вибухнула та згоріла. Добираючись далі до заводу, ще не раз потрапляв під ворожий артобстріл, отримав багато уламкових і наскрізне поранення, довелося накладати турнікет. Було відчуття, що хтось вів та давав силу, наснагу рухатися далі. Дізнавшись про смерть Андрія, я пов’язав ті відчуття з ним, що ту силу рухатися далі дав мені він. Його підтримку щоразу відчував під час бойових складнощів та перебуваючи в полоні», – додає Віталій.

«Я зустріла Андрія в 2020-му, і того ж року ми одружилися. Андрій був уособленням впевненості, сміливості, відчайдушності, відданості. Дуже любив подорожувати. Був душею компанії, для близьких був готовий на все. Моє рішення піти за ним на війну було беззаперечним. Вперше і востаннє побачила страх в очах Андрія на «Азовсталі», коли, будучи пораненим, сказав, що дуже боїться за мене і за братів. Я не знаю людини з більшою жагою до життя, ніж була в Андрія. Мені здавалось, що він поспішає жити. Це надзвичайно велика втрата для всіх», – сказала дружина Тетяна. Вона – військовослужбовиця.

Офіцера за життя нагороджено відомчими відзнаками, зброєю та орденом «За мужність» III ступеня. А вже посмертно – орденом «За мужність» ІІ ступеня. Також посмертно воїна удостоєно званням почесного громадянина міста Фастова.

В Андрія залишилися дружина, двоє братів і дві сестри. Брат Ярослав загинув у Маріуполі на «Азовсталі» 20 травня 2022 року.

На честь братів Сидоренків у Фастові перейменували вулицю Гагаріна.


***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.