Солдат Андрій Слопак помер 4 липня 2023 року в Київській лікарні. 8 червня він отримав важке поранення під час виконання бойового завдання в районі села Мала Токмачка Запорізької області. 16 серпня воїну виповнилося б 32 роки.

Андрій Петрович народився в місті Трускавець Львівської області. Закінчив гімназію №2. Потім пройшов строкову військову службу. Займався в дитинстві вільною боротьбою, але змушений був покинути через травму. Проте займався бігом. Захоплювався риболовлею, футболом і нумізматикою. Любив збирати гриби, гуляти на природі й подорожувати.

Вперше на війну чоловік пішов у 2014 році. Брав участь в АТО. Пройшов бої за Дебальцеве та Іловайськ. Через рік демобілізувався. У 2016-2019 рр. працював у Дрогобицькому районному відділі Управління поліції охорони Львівської області. Паралельно навчався в Рівненському професійному училищі Департаменту поліції охорони. Потім певний час працював монтажником металоконструкцій, водієм, будівельником. До вторгнення був на роботі в Польщі.

Коли почалась повномасштабна війна, Андрій пішов на фронт вдруге. Служив у інженерно-саперному батальйоні 703-го окремого полку оперативного забезпечення Інженерних військ ЗСУ. Його підрозділ виконував завдання в зоні бойових дій: мінування на лінії зіткнення та розмінування звільнених територій.

За весь період своєї служби боєць отримав відзнаки «За участь в антитерористичній операції», «Учасник АТО», «За оборону рідної держави», «Ветеран війни» та орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

«Андрій завжди був прикладом патріотизму та мотивував інших – ні на мить не сумнівався у перемозі України. Його усмішка заряджала всіх позитивом, він був життєрадісний, веселий, щирий і працьовитий. Ніколи не відмовляв людям у допомозі. Понад усе любив сина Тимофія, тому не зміг не захистити дітей, які страждали від війни. Він мріяв жити у вільній країні, розпочати свою справу, хотів велику сім'ю, мріяв про донечку, мріяв збудувати власний дім. Він завжди казав, що в нього все добре що з ним нічого не трапиться, що повернеться додому. 08.06.2023 Андрій був важко поранений, при тямі був лише 3 дні. Всі ті дні він був сильний, намагався не показувати свого болю і хотів повернутись до побратимів, але його поранення не залишили йому шансів на життя… Серце розривається від болю, коли згадую його усмішку і щирі очі. Так важко без нього. Я досі чекаю його дзвінка. Син питає, де його тато, а я кажу: на небі зірочки збирає, щоб він був щасливий. Йому ще трьох років немає, а він хоче на небо полетіти і знайти тата. Бо він не хоче зірочок, він хоче до татка», – розповіла дружина полеглого воїна Марта.

Поховали Андрія в селі Кобло на Львівщині.

У захисника залишилися батьки, дружина, син 2021 р.н., рідні, друзі та побратими.