44-річний солдат Андрій Шкварла загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу 15 травня 2024 року на Бахмутському напрямку Донецької області. Застава була обстріляна так, що для ідентифікації рештків тіл потрібно було робити тести ДНК.

Андрій народився в Івано-Франківську, був наймолодшим із трьох братів. Вчився у школі добре, після її закінчення вступив до Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Отримав вищу освіту за фахом викладача релігієзнавства та філософських дисциплін. Андрій був віруючою людиною. З дитинства любив читати художні, історичні, науково-пізнавальні книги. Був ерудованим і цікавим співрозмовником. Закінчивши навчання, зрозумів, що працювати за спеціальністю не хоче – це не його. Тож у 22 роки влаштувався кур’єром до місцевої газети «Анонс Контракт». Пропрацював там 18 років.

«Він був дуже м’який, добрий, скромний, робити кар’єру – то було не в його характері», – каже дружина.

З Надією Андрій познайомився по роботі. Жінка працювала операторкою на «Укрпошті», де доволі часто йому доводилося бувати. Одружилися у 2008-му. Через рік у подружжя народився син. У 2019 році Андрій прийшов на «Нову пошту». Спершу був вантажником, згодом – логістом, далі – диспетчером у службі доставки.

«У цій компанії мій чоловік змінився. Робота йому сподобалася, він розкрився, досить швидко почалося кар’єрне зростання, з’явилися амбіції. Він познайомився з хлопцями, знайшов нових друзів. Це було його місце. Андрій дуже любив сина, тому намагався весь вільний час приділяти саме йому. Його життя не було яскравим, але ми були тихо щасливі усі разом. Він казав, що війна ще буде тривати довго, щоб ми морально до цього готувалися. Андрій був чудовою людиною, найкращим чоловіком і татом, палким патріотом своєї Батьківщини. Запам’ятайте його таким!», – додає Надія.

У березні 2023 року Андрій був мобілізований. Дев’ять місяців проходив навчання. Боронив країну в складі 3-го Луганського прикордонного загону, служив на посаді зенітника. Завданням його прикордонної зенітно-ракетної застави було прикривати наші війська від ворожої авіації. У січні 2024 року загін направили на Донецький напрямок. Сім’ї про війну Андрій казав: «Все добре, не голодний, все є». Деталей про свою роботу не розповідав. На фронт просив сина присилати книжки.

Поховали захисника на Алеї Героїв села Чукалівка Івано-Франківської області.

В Андрія залишились дружина, син, рідні та друзі.