Молодший сержант Андрій Кузнецов, позивний Кузя, загинув 25 серпня 2023 року на території Серебрянського лісництва у районі міста Кремінна на Луганщині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельну вибухову травму. 15 жовтня воїну виповнився б 31 рік.

Андрій народився у місті Красний Луч Луганської області. Навчався у Луганському вищому професійному училищі автосервісу, здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів, водія автотранспортних засобів категорії «В» і «С». Проте за спеціальністю не працював. Пройшовши строкову службу, певний час служив у ДСНС України. У 2016-му приєднався до лав ЗСУ, щоб захистити свій дім. Був учасником АТО. Через два роки повернувся до мирного життя.

Коли почалося повномасштабне вторгнення російських окупантів, 24 лютого 2022 року, чоловік знову повернувся до війська, адже прагнув захистити своїх близьких від війни. Спочатку воював у складі ЗСУ. У травні 2023 року перевівся до Національної гвардії України. Надалі проходив службу в 12-ій бригаді спеціального призначення «Азов». Обіймав посаду командира міномета.

«Він віддав своє життя за свободу України. Його війна почалась ще в 2014 році на Луганщині, коли прийшли руйнувати його будинок, але він знав, що потрібно захищати свою Батьківщину, і з часом став до лав ЗСУ. Боронив Авдіївку, пройшов таке пекло… а потім зустрів мене. У нас народилась довгоочікувана донечка, і війна дійшла до нашого будинку… Він знову пішов, але тепер не тільки захищати свою землю, а й нас – найцінніше, що було в його житті. За великим бажанням перевівся у «Азов». Пройшов такий складний шлях навчання, щоб до них потрапити, і нарешті цей заслужений нарукавний знак «Азов». Потім Кремінна, Луганська область – ще трошки і він був би на своїй рідній землі дитинства. Ці півтора року були дуже важкими для усіх нас і, на жаль, його війна закінчилась. Нам з донечкою його дуже не вистачає. Цей біль просто неможливо описати словами. Я знаю, що Україна переможе! Він для цього зробив усе, що міг! Ми ним пишаємось! Слава Герою!» – поділилася дружина полеглого бійця Анна.

Поховали Героя на Смолянському військовому цвинтарі у Житомирі, де він жив із родиною.

Вдома на Андрія чекали дружина та донька, якій на момент загибелі тата було лише 2 роки.