65-річного Андрія Кікотя російські військові розстріляли у спину 22 березня 2022 року в селі Мартинівка на Чернігівщині.

«Ми з Андрієм стояли біля моєї клуні, розмовляли. Він комусь дзвонив, я ще казав йому: «Андрюша, сховай, окупанти їздять, засічуть». А потім почало стріляти, пішла російська колона. Я побіг у свій погріб, а він – у свій. За кілька годин прийшов мій знайомий перевірити, чи я живий. Я вийшов назовні, кажу, Андрія немає. Ми почали його шукати. В хаті все було розкидано, телевізор прострелений. Але Андрія ніде не було. Згодом ми знайшли його в гайочку неподалік двору», – розповів сусід Михайло.

Андрій Кікоть народився у селі Мартинівка на Чернігівщині. Після школи навчався на тракториста, потім на плиточника-облицювальника в Києві. Строкову службу проходив у Москві. Повернувшись в Україну, працював на буровій, потім у колгоспі. Одружився. Проте подружнє життя не склалося. У тому шлюбі народилася донька.

У 1983 році Андрій переїхав у Черкаси, де жила його тітка. Працював токарем, там він вдруге одружився, народилося двоє дітей: донька і син.

На початку 2000-х Андрій повернувся у Мартинівку доглядати батьків. Тримав велике господарство: худобу, городи, пасіку.

«Тато був спокійним, чуйним, добрим. Обожнював пасіку, то була його душа. Ще любив займатися садівництвом, рибалити. Мама з сестрою щороку на літо та осінь приїжджали до нього. Востаннє я розмовляв з батьком за 20 хвилин до його смерті. Так сталося, що набрав, він відповів, але я розумів, що він не сам. Його голос був переляканий. Він поставив дивне питання, коли я приїду. Як же я міг приїхати, як я в Черкасах, а на Чернігівщині окупація… Через 20 хвилин він уже був поза зоною. А потім нам подзвонили знайомі, сказали, що знайшли батька вбитим», – пригадав син Максим.

В Андрія Кікотя залишилися дружина і троє дітей.