Солдат Андрій Главацький на псевдо Іспанець поліг 4 липня 2024 року біля міста Вовчанськ на Харківщині. Коли виходив на позицію, ворог застосував артилерію, внаслідок чого боєць отримав множинні осколкові поранення та вибухову травму. Йому було 44 роки.

Андрій був родом з міста Красилів Хмельницької області. Закінчив Красилівську школу № 1 та Красилівське професійно-технічне училище № 12. У мирному житті працював будівельником. Любив подорожувати, відвідувати цікаві і мальовничі місця у різних куточках України, полюбляв прогулянки, його покликанням також було готування смачних страв.

Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік став бійцем 33-го окремого штурмового батальйону Збройних Сил України. Воював на посаді навідника-старшого стрільця.

«Мій тато – моя підтримка, опора, взірець для мене як людина, моя мотивація, друг, з яким можна поговорити і розповісти свої переживання та історії, моя допомога, мій порадник, моя безпека, частинка мене, частинка мого серденька, відважний, мужній воїн, мій Герой. Завжди був позитивним, життєрадісним, любив життя, був активною людиною, ніколи не сидів на місці. Тато мав багато друзів, знайомих, знав також моїх друзів, і вони його знали, завжди питали один за одного, любив кожного і всіх, постійно простягав руку допомоги, виручав в складних ситуаціях, він надійний товариш якому можна було довіряти і не перейматися, людина яка завжди виконувала свої обіцянки, людина слова, душа компанії… Я завжди була для нього маленькою дівчинкою, він казав про мене: «Вона – моє усе, вона – моє життя». І так само і він ні на краплю не менше для мене. Я пишаюсь і радію тому, що я дуже схожа на свого тата. Я безмежно люблю свого тата, Андрія Віталійовича, дуже сумую за ним, і я пишаюсь своїм татом, він – Герой. Він назавжди залишиться зі мною, назавжди залишиться в моєму сердечку», – розповіла Каріна Главацька.

Поховали Андрія на Алеї Слави міського кладовища міста Красилова.

Вдома на нього чекала донька.