top of page
Андрій Черних

Андрій Черних

15 квітня 2022 року

Захисник Маріуполя Андрій Черних, позивний Чера, загинув 15 квітня 2022 року в бою за «Азовсталь». Під час прориву на комбінат ворожий снаряд влучив у БТР, в якому був боєць. Поранення виявилися смертельними. Наступного місяця, 18 травня, захиснику виповнилося б 27 років.

Андрій Анатолійович родом із села Миколаївка Одеської області. Здобув середню освіту в місцевій школі. Ще тоді захопився військовою службою та активно до неї готувався, постійно займаючись спортом. Багато читав, мав хист до творчості. Після школи пішов до армії, якій і присвятив своє життя.

З 2014 року брав участь в російсько-українській війні. Служив у батальйоні «Азов», жив у Маріуполі. Любив і місто, і свій підрозділ. Наче мрії здійснювалися, життя набирало обертів, проте почалася повномасштабна війна. Андрій разом із побратимами мужньо стали на захист міста та боронили його в запеклих боях до останнього.

«Андрій був справжнім чоловіком, патріотом своєї країни, вірним присязі. Справжній «азовець», воїн, друг і вірний брат», – сказав його старший брат Сергій Перлей.

«З Андрієм після школи ми не бачились років з 9, мабуть, часом переписувались, іноді через мам обмінювалися привітаннями. Доросле життя розкидало всіх у різні міста. Андрій ще в школі активно готувався до військової справи, весь вільний час проводив на стадіоні, на турнічку накачав собі біцуху, що дівчата з молодших класів проходу йому не давали (любили його страшно). У нього була чудова пам'ять, багато читав, вигравав різноманітні конкурси, декламував вірші, встигав і в КВК пограти, і ведучим на всіх святах побувати. Надзвичайно обдарований хлопець, який цікавився всім, але підлогу в класі мити не любив (він би зараз точно посміхнувся, прочитавши це). Пам'ятаю, як в 10 класі він переодягнувся в Едварда з «Сутінок», весь зал просто був приголомшений його акторською грою. Коли ми нарешті зустрілися, я побачила перед собою дорослого, гарного, мужнього, сміливого чоловіка, воїна! Андрій намагався витягнути мене до бару, але домовились побачитись на стадіоні. Теплі обійми... Він займався на турнічках, я йому щось розповідала, а він – мені. Про Маріуполь, про службу, про те, що одружився, про книги, які читав, про самостійне вивчення англійської. Андрію подобалося життя в Маріуполі, він планував там жити і далі. Ми так добре провели час, прогулялися, обговорювали і різні дрібниці, і важливі плани... Андрій хотів найближчим часом поїхати в Грузію, трохи відпочити…» – написала його однокласниця Анастасія Гук.

Головний сержант Черних А.А. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та медаллю «За військову службу України».

Поховали Героя в рідному селі.

В Андрія залишилися мама, брат, сестра, бабуся, інша рідні, друзі та побратими.

***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив український Маріуполь.

Розкажіть про цю історію іншим

Інші загиблі

Маріуполь, Донецька область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page