Головний сержант Андрій Борисюк загинув 27 червня 2023 року від отриманих поранень під час виконання бойового завдання у селі Старомайорське на Донеччині. Захиснику назавжди 21 рік.

Андрій народився в селі Подільське Вінницької області. Після закінчення місцевої школи вступив до Немирівського професійного ліцею, де опанував фах електрозварювальника. В липні 2020-го пішов на військову службу у 8-й навчальний Чернігівський центр Державної спеціальної служби транспорту. В грудні наступного року був звільнений у запас.

Після початку повномасштабної війни Андрія призвали на військову службу в 456-ту бригаду транспортної авіації імені Дмитра Майбороди Повітряних сил ЗСУ. Він обіймав посаду командира відділення взводу охорони. А згодом був прикомандирований до 35-ї окремої бригади морської піхоти. Його підрозділ разом із морськими піхотинцями мав стримувати та відбивати ворожі атаки у Волноваському районі на Донеччині.

«Андрій був молодшим сином в сім'ї. Його всі дуже любили за мужність, допитливість, допомогу і розуміння. Він всюди прагнув бути першим, мав талант – уроджені лідерські навички. Змалечку хотів бути військовим. Одного разу поїхав на ставок велосипедом. Впав і сильно розбив лице, вибив зуби, губи опухли… Але сміявся, ні однієї сльози не з’явилося в його очах… Вранці 25 лютого пролунав дзвінок: «Я йду! А ти йдеш?». Навіть слізні вмовляння коханої дівчини та матері не змогли вплинути на Андрія. Після першого ж бойового завдання я бачив, як він змужнішав, подорослішав, посерйознішав, став спілкуватися по-іншому. Потім я бачив страх в його очах. Він побачив те, чого ніхто не хотів би бачити, але розумів, яка місія випала на його плечі. Він загинув на бойовому завданні, віддавши життя за Батьківщину як справжній Герой…», – розповів Сергій Борисюк, брат Андія.

«Андрій прагнув виконувати бойові завдання будь-де і будь-коли, постійно рвався в бій знищувати ворога. Він не боявся сам іти на евакуацію побратимів навіть під масованими обстрілами противника. Так цінував своїх людей. Він любив армію та все, що пов’язане з нею. Постійно працював над собою, вдосконалював свою майстерність, вчив і читав усе про військо», – додав побратим Руслан.

Андрія поховали на кладовищі рідного села.

4 серпня 2023 року захисника було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

В Андрія залишилися мати, брат, кохана дівчина та інші рідні.