53-річний молодший сержант Анатолій Сеньків, позивний Семен, загинув 4 травня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Оріхове на Луганщині.

Анатолій народився у селі Береславка Кіровоградської області. Закінчив 10 класів Василівської середньої школи Бобринецького району. Навчався у Кіровоградському будівельному технікумі. Проходив строкову військову службу. Працював оператором очисних споруд у державній установі «Петрівська виправна колонія № 49». Любив із синами ходити до річки ловити рибу, а з дружиною – до лісу за грибами.

Після початку повномасштабної війни 17 березня 2022 року Анатолія мобілізовали до лав Збройних сил України. Служив командиром зенітно-ракетного відділення 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.

«Люблячий чоловік, батько, дідусь, брат. Не боявся ніколи ніякої роботи, завжди був щирий і відвертий. Любив жартувати, чим усім підіймав настрій. Завжди говорив усе своїми словами, нічого не приховував. Був щирим та відвертим. Дуже любив свою родину й оберігав її. Усе життя працював, щоб забезпечити родину, ніколи не скаржився, що важко, лише пожартує, посміхнеться і знов працювати... На війну він пішов, не скаржачись на свої набуті з віком болячки, не ховався за чужі спини. Він добровісно захищав свою країну, свою родину... Серце розривається від болю... Ми так чекали його дзвіночка зі словами: "Я ЖИВИЙ"... Він наш захисник, він наш Герой! Він найкращий тато у світі, завжди старався, тягнувся, щоб в нас, його дітей, все було, старався всього навчити... Лише не навчив маму та нас, своїх дітей, як нам бути без нього. Важко проживати свій день без тата, болить серце за те, що він пережив», – розповіла донька Наталія.

Анатолія Сеньківа поховали у селі Новий Стародуб на Кіровоградщині, де він прожив останні 12 років.

У захисника залишилися сестра, дружина, два сина, донька та четверо онуків.