28-річного Анатолія Гречка катували та вбили російські військові під час окупації Київської області наприкінці березня 2022. Тіло Анатолія знайшли в Бучі на вулиці Набережній, 2а разом із двома іншими загиблими.

Анатолій народився в Ірпені. Його мама рано померла і він залишився сиротою. Навчався Анатолій у місцевій школі №3. Любив компʼютерні ігри. Працював у компанії, що надає послуги з налаштування інтернету й телебачення. Разом із цивільною дружиною Лесею виховували сина Давида, а перед повномасштабним вторгненням у пари народилися двійнята Емма та Мія.

«Толя був тихий, спокійний. Дружелюбний і працьовитий. Завжди допомагав, безвідмовний. А говорив так тихо, що ледь можна було розібрати», – розповіла мама товариша загиблого, Ольга Яковенко.

Після складних пологів дружина Анатолія з дітьми переїхала до своєї мами в Бучу, а він залишився в Ірпені. Після початку повномасштабної війни разом із друзями та їхніми сімʼями Анатолій прийшов до будинку Ольги Яковенко. Вирішили зібратися там, оскільки в дворі жінки був колодязь, а отже – доступ до води.

За словами Ольги, чоловіки, зокрема й Анатолій, постійно були зайняті роботою: копали окопи, варили «їжаків», робили «коктейлі Молотова», підвозили гуманітарну допомогу. Одного разу, після того, як в Ірпінь доставили підгузки і дитяче харчування, Анатолій Гречко вирішив піти в Бучу, щоби принести необхідне й своїм дітям.

«Ми чекали Толю довго. Через сестру його цивільної дружини дізналися, що він до неї так і не дійшов. А 23 березня я виїхала з Ірпеня, зупинилася в Києві. Шукали Толю по всіх сайтах, але його не було. Потім синові подзвонили з київського моргу, сказали прийти на опізнання. За словами патологоанатома, Анатолій помирав довго. Його жорстоко катували, калічили, а потім вистрілили в потилицю… Мій син, Олександр, опізнав товариша по прикметах та одягу – це татуювання на грудях, родимка та кросівки, які Сашко дав Анатолію, коли він збирався до Бучі», – розповіла Ольга Яковенко.

В Анатолія Гречка залишилися цивільна дружина і троє дітей.