Сержант Анатолій Смолінський, позивний Прораб, загинув 20 червня 2022 року від влучання ворожого снаряда в районі селища Вовчоярівка на Луганщині. В липні захиснику виповнилося б 49 років.

Анатолій народився в селі Івківці Черкаської області. Після навчання в місцевій школі пішов на строкову службу до Національної гвардії України. Коли повернувся, працював пожежником. Згодом переїхав із двома рідними братами до Києва, де розпочали свій бізнес у будівельній сфері. Чоловік фактично всьому вчився відразу на практиці, звідти і позивний – Прораб. Побудував багато будинків, зробив купу ремонтів – і замовникам, і близьким. Останнім часом жив за місто, де мав власний сад, це було його найбільшим хобі. У сезон частував усіх близьких та рідних урожаєм і смачним вином власного приготування.

З початку повномасштабного вторгнення чоловік перебував за межами столиці, але одразу виїхав додому, щоб вивезти родину, і вирішив піти в територіальну оборону. «А що робити? Треба йти на війну, бо інакше потім буде соромно. Якщо не буду зараз щось робити, то як потім дивитися в очі», – сказав рідним і пішов до військкомату. Згодом став водієм 1-ої стрілецької роти 242-го окремого батальйону 241-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Всі обов’язки виконував відповідально і прагнув скорішої перемоги над ворогом. В одному із останніх повідомлень близьким написав: «Усе у вас, дітки, буде добре. Для того ми і тут, щоб не пустити окупантів далі».

«Був справжнім чоловіком і лідером, мав прекрасне почуття гумору, був душею компанії будь-де. Оптимістична, енергійна та жартівлива людина», – таким запам’ятали Анатолія рідні.

«Відповідальний і поважний співробітник, умілий братись за найвідповідальніші об’єкти і доводити відмінно справу до кінця», – додали колеги.

Посмертно воїн нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Поховали захисника на цвинтарі села Лісовичі на Київщині.

В Анатолія залишились мама, двоє рідних братів, двоє дітей, племінники, рідні, друзі та побратими.