57-річний прикордонник Анатолій Нагорний, позивний Санич, загинув 16 листопада 2023 року в районі села Сергіївка на Луганщині у прямому зіткненні з ворогом, отримавши смертельну вибухову травму. Після зачистки лісосмуги ЗСУ захопили позиції ворога і закріпились. Але окупанти почали їх відбивати. Оскільки бійців не вистачало, щоб стримати російський наступ, Анатолій, який був навідником, не повинен був іти в окопи, але сказав командиру: «Тоді чому я тут?». Цей бій став для нього останнім.

Анатолій Олександрович народився в селі Радісне Дніпропетровської області. Мав дві вищі освіти. Першу здобув у Дніпровському державному університеті за фахом вчителя української мови та літератури. Другу – у Харківському державному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого. Жив із родиною в селі Менчикури Запорізької області. Близько 20 років працював у Веселівському районному суді Мелітопольського району, остання посада – голова суду.

Після повномасштабного вторгнення чоловік був відряджений до Жовтневого районного суду міста Дніпра для проходження служби. Він мав бронь, проте добровільно долучився до лав захисників. Анатолій став бійцем 15-го мобільного прикордонного загону (в/ч 1551) ДПСУ. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії – навідника-оператора.

«Мій чоловік до кінця виконав свій професійний та моральний обов’язок. Анатолій був людиною, для якої Україна та її незалежність були понад усе. Він – порядна, чесна особистість, професіонал своєї справи, люблячий чоловік, батько та дідусь. Маючи такий ранг (голова суду), поважний вік, статус воїна-інтернаціоналіста, за плечима якого Афганістан, не задумуючись, добровільно пішов захищати Батьківщину і віддав своє життя», – розповіла Тетяна Нагорна.

Посмертно старший солдат Нагорний А.О. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Анатолія на Краснопільському кладовищі в місті Дніпрі.

У нього залишилися мама Катерина Миколаївна, дружина Тетяна, син Віктор і донька Оксана.