Солдат Анатолій Литвиненко загинув 16 липня 2024 року поблизу села Північне Бахмутського району Донецької області. Йому було 35.

Анатолій народився в місті Ічня Чернігівської області. Середню освіту здобув у тамтешній загальноосвітній школі №3. Потім навчався в Ічнянському професійному аграрному ліцеї та отримав спеціальність тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. По закінченні ліцею працював інженером у Києві. Згодом, після смерті матері, повернувся до рідного міста, там жив та працював водієм у різних підприємствах. Багато читав.

29 березня 2024 року чоловіка призвали на військову службу. Уже з травня упродовж двох тижнів він навчався за програмою підготовки «водій багатоцільових автомобілів, ВОС-790» і здобув кваліфікацію спеціаліста ІІІ класу. Із 24 травня служив навідником у 95-ій окремій десантно-штурмовій бригаді.

«Це була м'яка, життєрадісна, світла та весела людина. Навіть на війні мій брат не втрачав оптимізму», – розповіла Тетяна Стеценко.

«За час проходження служби Анатолій Вікторович зарекомендував себе з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував на відмінно, користувався авторитетом серед колег та підлеглих, мав добрий рівень мотивації до військової служби і професійного самовдосконалення. Намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, вникав у турботи оточуючих, а також із розумінням ставився до питань, що виникали, та враховував їх», – додав командир бригади, у якій служив захисник.

Поховали воїна в Києві на міському кладовищі.

В Анатолія залишилися сестра та племінники.