top of page
Анатолій Казирід

Анатолій Казирід

8 березня 2022 року

Сержант Анатолій Казирід, позивний Башкір, загинув 8 березня 2022 року в бою з окупантами поблизу села Степне на Донеччині. Наприкінці місяця захиснику мало виповнитися 50 років.

Анатолій народився в селі Кустолові Кущі Полтавської області. Закінчив 10 класів Білицької школи. Здобув фах газоелектрозварювальника в Полтавському професійному ліцеї №1. У 2006 році вступив до Полтавському комерційному технікуму на спеціальність «Харчові технології». Працював майстром на заводах. У вільний час обожнював рибалити.

З початку російсько-української війни 2014 року чоловік брав участь в АТО/ООС на Донбасі. Воював у лавах Збройних сил України. Під час повномасштабного російського вторгнення Анатолій служив у 46-му окремому штурмовому батальйоні «Донбас», що у складі 54-ї механізованої бригади. Обіймав посаду командира відділення – командира бойової машини.

«Анатолій Казирід є моїм вітчимом. Наш захисник завжди був опорою та підтримкою, прикладом мужності та сміливості для своїх побратимів. Турботливий чоловік, надійне плече, для мене – справжній батько. Був вірний присязі та народу України до останнього свого подиху. Один із найкращих синів України», – розповіла Анастасія Бойченко.

«Це була людина слова, він дійсно все знав і вмів, як у військовій справі, так і в буденному житті. Мій дядечко – приклад справжнього, мужнього чоловіка. Він був добровольцем з 2014 року. Завжди говорив: «Хто, як не я? Буду вас захищати до кінця». Він все життя піклувався про своїх двох сестер і брата, про мене. Це дуже дорога мені людина», – додала племінниця загиблого Анастасія Деревянко.

Посмертно сержант Казирід нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали захисника у рідному селі.

Вдома на Анатолія чекали дружина, син, донька, зять, дві сестри, брат і племінники.

Розкажіть про цю історію іншим

Інші загиблі

Степне, Донецька область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page