top of page
Алла Яцюк

Алла Яцюк

13 квітня 2022 року

Сержант Алла Яцюк померла 13 квітня 2022 року в Одеському військовому шпиталі в результаті хвороби, яка розвинулась під час захисту України.

Алла народилася в селі Куна Вінницької області. З дитинства багато співала, любила українські народні пісні, активно брала участь у шкільних концертах. Після школи закінчила Гайсинський медичний коледж. Працювала за спеціальністю. У вільний час любила вирощувати квіти, фотографувати, малювати, вишивати.

У 2016 році вирішила розпочати військову службу за контрактом у ЗСУ. Обіймала посаду бойового медика у 9-му батальйоні «Вінницькі скіфи» 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Згодом командування батальйону запропонувало їй очолити їдальню. Разом із підрозділом жінка постійно перебувала в зоні АТО/ООС. Побратими називали її Василівна. У надзвичайно складних умовах вона розгортала польові кухні, обладнувала тимчасові приміщення для їдальні та складу, отримувала, вантажила та доставляла продовольство, готувала їжу, забезпечувала передачу харчування на передову.

З першого дня повномасштабної війни Алла перебувала на передових позиціях Херсонщини. Як начальник їдальні підрозділу забезпечення, виводила із оточення і зберігала ввірене їй продовольство, обладнання та майно 9-го батальйону. У херсонських степах жінка захворіла, але продовжувала працювати та організовувати харчування бійців. 20 березня 2022-го, у 45-й день народження, сили залишили Аллу і вона потрапила до військового шпиталю. Там діагностували запалення легень через коронавірусну хворобу. Наступного місяця вона померла в реанімації.

«Аллочка, наша голубка, надзвичайно добра, щира, працелюбна, тендітна і водночас така сильна. Вона так любила життя, важко працювала, щоб світ навколо став кращим, по-справжньому любила Україну, життя за неї віддала. Ми втратили частину серця, воно постійно кровоточить», – розповіла сестра Ольга.

Поховали військовослужбовицю у селі Криштопівка на Вінниччині.

Вдома на Аллу чекали доньки Тетяна і Світлана, дві маленькі онучки Маргарита і Кіра, старенька мама Ніна Пилипівна, сестри Оксана та Ольга.

Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Одеса

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page