top of page
Алла Яцюк
13 квітня 2022 року
Сержант Алла Яцюк померла 13 квітня 2022 року в Одеському військовому шпиталі в результаті хвороби, яка розвинулась під час захисту України.
Алла народилася в селі Куна Вінницької області. З дитинства багато співала, любила українські народні пісні, активно брала участь у шкільних концертах. Після школи закінчила Гайсинський медичний коледж. Працювала за спеціальністю. У вільний час любила вирощувати квіти, фотографувати, малювати, вишивати.
У 2016 році вирішила розпочати військову службу за контрактом у ЗСУ. Обіймала посаду бойового медика у 9-му батальйоні «Вінницькі скіфи» 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Згодом командування батальйону запропонувало їй очолити їдальню. Разом із підрозділом жінка постійно перебувала в зоні АТО/ООС. Побратими називали її Василівна. У надзвичайно складних умовах вона розгортала польові кухні, обладнувала тимчасові приміщення для їдальні та складу, отримувала, вантажила та доставляла продовольство, готувала їжу, забезпечувала передачу харчування на передову.
З першого дня повномасштабної війни Алла перебувала на передових позиціях Херсонщини. Як начальник їдальні підрозділу забезпечення, виводила із оточення і зберігала ввірене їй продовольство, обладнання та майно 9-го батальйону. У херсонських степах жінка захворіла, але продовжувала працювати та організовувати харчування бійців. 20 березня 2022-го, у 45-й день народження, сили залишили Аллу і вона потрапила до військового шпиталю. Там діагностували запалення легень через коронавірусну хворобу. Наступного місяця вона померла в реанімації.
«Аллочка, наша голубка, надзвичайно добра, щира, працелюбна, тендітна і водночас така сильна. Вона так любила життя, важко працювала, щоб світ навколо став кращим, по-справжньому любила Україну, життя за неї віддала. Ми втратили частину серця, воно постійно кровоточить», – розповіла сестра Ольга.
Поховали військовослужбовицю у селі Криштопівка на Вінниччині.
Вдома на Аллу чекали доньки Тетяна і Світлана, дві маленькі онучки Маргарита і Кіра, старенька мама Ніна Пилипівна, сестри Оксана та Ольга.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page